Кожна дитина заслуговує на родину!
Найбільша інвестиція, яку може зробити держава у розвиток своїх маленьких громадян, - це зберегти для них рідну домівку або забезпечити сімейне середовище, підтримати сім’ю у скрутний для неї час.
Кожній дитині потрібно надати можливість повністю реалізувати свій потенціал. Для неї слід забезпечити максимально можливий рівень фізичного та психічного здоров’я, доступ до отримання якісної освіти, безпечне життя та захист від заподіяння шкоди, позитивні емоційні переживання, відчуття того, що її люблять і цінують, розвиток навичок догляду за собою й вирішення повсякденних проблем, позитивне уявлення про себе саму, формування самоідентичності, розвиток навичок міжособистісного спілкування і впевненості у різних ситуаціях суспільної взаємодії.
Тільки сім’я здатна забезпечити задоволення основних потреб дитини, надавати стимул для її подальшого розвитку, створювати стабільну атмосферу. Якщо не існує можливості для дитини жити з рідними батьками, найкраща альтернатива – створення сімейних форм влаштування дітей - сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування:
Відповідно до діючого законодавства до сімейних форм влаштування дітей відносяться:
- усиновлення (національне та міждержавне);
- передача до дитячих будинків сімейного типу;
- передача до прийомної сім’ї,
- передача у сім’ю патронатного вихователя.
Сімейні форми влаштування дітей – сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування відрізняються між собою.
Усиновлення – прийняття громадянином України у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя ( ст. 207 Сімейного кодексу України).
Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Найбільш актуальною з форм сімейного влаштування є прийомна сім’я.
Динамічний розвиток прийомних сімей в Україні складний, поступовий процес.
В Україні дитячі будинки сімейного типу почали створюватися в 1989 році, а починаючи з 1998 року – формується новий соціальний інститут сімейного влаштування дітей – сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування – прийомна сім’я.
Прийомна сім’я – сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування
Його принципова відмінність від інших соціальних інститутів піклування про дітей сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, коли частину функцій – матеріальне забезпечення утримання дітей, методичну підготовку прийомних батьків та допомогу у вихованні сироти, а також контроль за утриманням і вихованням дитини держава залишає за собою.
Основна мета створення прийомних сімей – забезпечення сімейного виховання дітей, які за певних обставин позбавлені можливості виховуватися в рідній родині.
У разі утворення прийомної сім’ї, прийомні батьки беруть за плату прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов. За прийомними дітьми зберігаються пільги та державні гарантії, передбачені законодавством для дітей відповідної категорії.
Бути прийомними батьками – складне завдання. Часто виникає необхідність визначати пріоритети, щоб краще задовольнити потреби дітей на усіх стадіях їх розвитку. Це вимагає організації соціального супроводження, яке здійснюється центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
З 2005 року розвиток мережі прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ) визначено одним з пріоритетних напрямів державної політики стосовно соціального захисту дітей – сиріт, позбавлених батьківського піклування.
Патронат над дитиною (далі - сімейний патронат) – це професійна комплексна послуга, що передбачає: тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах, потребує захисту, у сім’ї патронатних вихователів, та одночасне надання фахівцями соціальної сфери інтенсивних підтримуючих послуг сім’ї дитини для відновлення її здорового функціонування.
Яка мета надання послуги патронату?
Метою патронату є забезпечення права кожної дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, виховуватися у сприятливому та безпечному сімейному середовищі шляхом відновлення здатності батьків (осіб, які їх замінюють) опікуватися дитиною та виховувати її, а в разі неможливості – вчинення заходів щодо захисту дитини та прийняття рішень щодо її влаштування до постійної форми сімейного виховання, яка найбільше відповідає потребам дитини.
Чому ця послуга потрібна саме сьогодні?
Враховуючи нинішню ситуацію в Україні, послуга патронату набуває ще більшої актуальності.
Що це дасть для дитини: безпеку, догляд, виховання та реабілітацію дитини в умовах сім’ї, підтримане спілкування з рідними; а в разі неможливості повернення до біологічної родини – пошук для дитини нової сім’ї.
Що це дасть батькам дитини: можливість усунути складні життєві обставини, вирішити наявні проблеми, отримати професійний соціальний супровід, що загалом сприятиме підвищенню батьківського потенціалу та воз’єднанню родини;
Що це дасть для України: сприятиме запровадженню інноваційної соціальної послуги з підтримки вразливих сімей з дітьми, забезпечить умови для деінституалізації дітей, які через СЖО не можуть проживати у власних родинах.
Хто такий патронатний вихователь?
Патронатний вихователь – особа, яка на професійній основі здійснює догляд, виховання дитини/дітей, влаштованої/до них в її сім’ю
Наша адреса: м. Семенівка, вул. Червона Площа, 7-а, телефон 2-94-07.
e-mail: rcsssdm8@gmail.com
Семенівський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
