Види відпусток для сумісників
Відпустка є важливою частиною трудових прав працівників. Нормами статті 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) для працівників закріплена гарантія на відпочинок (відпустку). Слід зазначити, що сумісники мають таке саме право на щорічну відпустку, як й інші працівники.
Відпустку надавають у випадках, передбачених законодавством, із визначенням строку, впродовж якого вона триватиме. На час відпочинку (відпустки) за працівником зберігається місце роботи, зарплата (допомога).
Згідно зі ст. 102-1 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), сумісництвом вважають виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.
Відпустка для працівників, які працюють за сумісництвом, може бути основною щорічною, додатковою, без збереження заробітної плати або соціальною відпусткою. Тривалість щорічної основної відпустки для сумісників така ж, як і для інших працівників тієї ж професії, які працюють на повний робочий час.
Щорічні відпустки повної тривалості сумісникам надаються до досягнення шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на підприємстві, і їх можна брати одночасно з відпусткою на основному місці роботи. Після закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи, сумісник має право, але не зобов’язаний, брати відпустку одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
Згідно із законодавством, працівники, які працюють за сумісництвом, мають право на щорічну додаткову відпустку, якщо їхня робота пов’язана з шкідливими чи важкими умовами праці або особливим характером роботи. Додаткова відпустка надається лише в разі, якщо працівник працює в таких умовах не менше половини тривалості робочого дня, визначеного для основних працівників цієї категорії.
Проте сумісники не мають права на додаткову відпустку за ненормований робочий день, оскільки для них встановлено нормований робочий час відповідно до чинного законодавства.
Працівники, що працюють за сумісництвом, мають право на соціальні відпустки, визначені статтями 17-19 Закону про відпустки, зокрема:
- відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
- відпустка для догляду за дитиною до трирічного віку;
- додаткова відпустка для працівників, які виховують дітей.
Ці соціальні відпустки надаються сумісникам одночасно з відпусткою на основному місці роботи.
Для працівників, які уклали трудовий договір за сумісництвом, оплату додаткових відпусток у зв’язку з навчанням законодавство не передбачає.
Тому на період додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням, яку надають за основним місцем роботи, на роботі за сумісництвом надається відпустка без збереження заробітної плати (підстава – пп. 14 ст. 25 Закону про відпустки). Така відпустка обов’язково надається працівнику-суміснику на строк відпустки за основним місцем роботи.
Творча відпустка надається тільки за основним місцем роботи (п. 1 Порядку № 45 «Умови, тривалість, порядок надання та оплати творчих відпусток»). Разом з цим сумісники мають право на відпустку без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи на підставі пункту 14 статті 25 Закону про відпустки. Таку відпустку без збереження заробітної плати має бути надано працівникові в обов’язковому порядку на його прохання. Роботодавець не має права відмовити в її наданні.
Оплату відпустки або виплату компенсації за невикористану відпустку сумісникам здійснюють за тим самим порядком, що й для основних працівників, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати. У разі внутрішнього сумісництва розрахунок відпускних проводять окремо для кожної зайнятої посади, а також окремо обчислюють відпускний стаж для кожної з них.
Головний державний інспектор відділу з питань праці Управління інспекційної діяльності у Чернігівській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Тетяна Черняк
