Життя, загартоване війною: історія переселенки, яка обрала працю на перемогу
Їй би сьогодні просто радіти життю — обіймати дітей (їх у неї четверо), тішитися вісьмома онуками, будувати плани на завтра. Але війна переписала її долю… Тетяна - переселенка з прифронтового села Хрінівка Корюківського району, що розташоване буквально на межі з росією та білоруссю. Постійні обстріли змусили жінку залишити рідний дім і шукати безпечніше місце для життя.
За плечима Тетяни — непростий життєвий шлях: 17 років вона завідувала клубом, даруючи людям свято і тепло. Згодом доводилося змінювати професії: працювала і в магазині, і на пошті, і соціальною працівницею - там, де була потрібна. Та найважчі випробування прийшли разом із війною. Син пішов боронити рідну землю. А чоловік… загинув, підірвавшись на ворожій міні. Біль, який неможливо передати словами.
Але навіть після таких втрат жінка не зламалася. На новому місці вона не залишилася осторонь — долучилася до суспільно корисних робіт і сьогодні плете маскувальні сітки для українських захисників. Кожен вузлик — це її турбота, віра і тихе «бережіть себе» для тих, хто на передовій. Вона не тримає в руках зброї, але щодня працює задля наближення перемоги. Каже: «Я не можу піти на фронт. Але можу допомогти тут. Кожна сітка — це шанс врятувати чиєсь життя. Може, і мого сина теж…».
Її руки плетуть сітки, а серце — молитви. Ця життєва історія - про силу жінки, яка, попри біль і втрати, знаходить у собі ресурс допомагати та бути корисною іншим. Про незламність, яка народжується не в гучних словах, а в тихих, щоденних справах. Бо Перемога — це не лише про фронт. Це про кожного з нас… І про таких, як Тетяна.
PS.
Протягом січня-березня 2026 р. обласною службою зайнятості загалом видано понад 2,4 тис. направлень на суспільно корисні роботи. Одним з найпоширеніших видів є плетіння маскувальних сіток. Участь у таких роботах є добровільною. Люди працюють за строковими трудовими договорами та отримують заробітну плату.
Чернігівський обласний центр зайнятості
